Як проходить глибинне інтерв’ю
Ця сторінка пояснює, що саме відбувається за ті 60–90 хвилин, які триває розмова, і що замовник отримує після неї.
Глибинне інтерв’ю — розмова сам на сам з людиною, яка навряд чи прийде на групу: керівником, власником, посадовцем, фахівцем галузі.
Докладніше
З чого складається розмова
Починаємо з широких відкритих питань про ситуацію загалом. Людина розповідає так, як бачить сама, без підказок.
Далі модератор звужує розмову до тем вашого брифу й щоразу питає, чому співрозмовник так вважає. Наприкінці просимо його підсумувати сказане своїми словами.
Скільки розмов потрібно
Більше не завжди краще. Кількість залежить від того, скільки різних позицій має сенс почути. Ми називаємо її після брифу, а не за універсальною формулою.
Що отримує замовник
Записку з висновками й знеособленими цитатами. За потреби — дослівну розшифровку розмов.
Як ми стежимо за якістю
Кожного співрозмовника перевіряємо за роллю й компетенцією. Запис ведемо з його відома. Доступ до записів має лише команда проєкту.
Імена й деталі, за якими можна впізнати людину, до записки не потрапляють.
Повний опис процедури
Ця сторінка описує процедуру глибинного інтерв’ю крок за кроком. Вона для тих, хто хоче зрозуміти, за що платить, і для тих, хто вперше замовляє якісне дослідження.
До розмови
Спершу ми домовляємося, кого треба почути. Це не завжди очевидно: часто найважливіше знає не керівник, а той, хто веде напрям щодня.
Далі складаємо коротку анкету відбору — кілька питань, за якими перевіряємо, чи та це людина. Перевіряємо посаду й місце роботи. Домовляємося про час і формат: онлайн чи зустріч.
Перші хвилини
Модератор пояснює, навіщо розмова, скільки триватиме і що буде із записом. Просить згоди на запис. Якщо замовник має лишитися невідомим, тема формулюється нейтрально.
Основна частина
Спочатку йдуть широкі питання: як тут усе влаштовано, що змінилося, хто на що впливає. Так людина говорить своїми словами, а не відповідає на нашу гіпотезу.
Потім модератор переходить до тем брифу. Головне питання на цьому етапі — «чому ви так вважаєте». Відповідь «так склалося» не приймається: модератор перепитує, поки не стане зрозуміло, на чому тримається позиція.
Якщо співрозмовник сам виходить на важливу тему раніше, ніж за сценарієм, ми її не обриваємо.
Кінець розмови
Наприкінці просимо підсумувати: що з усього сказаного головне. Цей підсумок нерідко виявляється найціннішою частиною запису.
Після розмови
Запис розшифровуємо дослівно. Висновки звіряємо з розшифровкою, а не з враженням після розмови. Коли інтерв’ю кілька, ми порівнюємо позиції між собою й шукаємо, де вони розходяться.
Записка показує не середню думку, а набір позицій і те, на чому кожна тримається.
Чого інтерв’ю не дає
Воно не показує, скільки людей думають так само: це вимірює опитування. І воно не замінює групу там, де важливо побачити, як люди сперечаються між собою.
Автор: Павло Карайченцев · Змінено: 31.10.2026